Мімезис
Термін з словника-довідника
Мімезис, або теорія наслідування – наслідування дійсності, ідеї або творчості митця. Термін античної естетики та філософії на позначення творчого процесу, відображення позачасових образів у реальному світі. Його вживали і в розумінні зображення різних предметів і явищ, дійсності загалом, відмінних від копіювання, коли метою художнього трактування світу була потреба висвітлити його сутність, приховану за зовнішнім виглядом.
Літературознавча енциклопедія : у двох томах / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. Київ : ВЦ “Академія”, 2007. Т. 2. 624 с.
Мімезис
Теорія мімезису зараз вважається найдавнішою теорією мистецтва. Але теорія мімезису, про яку написано в стародавніх текстах, не є теорією мистецтва в сучасному розумінні; це скоріше теорія образного сприйняття та репрезентації. Основна відмінність стародавньої теорії мімезису полягала в відмінності між мімематами та реальними речами. Наприклад, будинок – це реальна річ, тоді як картина або скульптура, що зображує будинок, – це мімема (річ, яка виглядає як будинок, але не є будинком). І музичний твір, який під час звучання передає смуток, не є справжнім чи несправжнім (вираженням) смутку, а лише справляє враження смутку. Мімема як річ є своєрідним транспортним засобом для “створених людиною снів для тих, хто не спить”, як це сугестивно формулює Платон, – “ні сон, ні мімема не є реальністю”.
Труфонова А. “Поняття “мімезис” у творах давньогрецьких мислителів”. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2023. Випуск 48. С. 152–158.