Духнович Олександр (1803−1865) – педагог, літератор, організатор народного шкільництва, активний світський і церковний діяч, визначний представник культурно-просвітницького руху на Закарпатті. О. Духнович пропагував демократичні ідеї відродження і єдності слов’янських народів, а також ідеї античної педагогіки, знав твори Платона, Плутарха, Квінтіліана, володів грецькою, латинською, німецькою, старослов’янською, угорською, польською, словацькою та чеською мовами. Важливим джерелом його педагогічних ідей стала практика тогочасної школи. 

Найбільш цілісно концепція розвитку освіти представлена в його підручнику з педагогіки “Народная педагогія въ пользу училищъ и учителей сельскихъ”, що вийшов друком у Львові в 1857 р. Автор приділив цілий розділ самостійній роботі учнів. У тому самому році виходить стаття К. Ушинського “Про народність у громадському вихованні”. Автори обстоювали спільні ідеї народності у вихованні та необхідності побудови освітнього процесу на засадах народної педагогіки, що свідчить про єдність у розвитку українського шкільництва.  О. Духнович розробляв основи родинного, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання,  першим на Закарпатті ввів термін “народна педагогіка”. Народність школи, на його думку, полягає в демократизації освіти, тобто у створенні школи з рідною мовою викладання та національним змістом освіти. Просвітник чітко розмежовував поняття освіченості й вихованості. О. Духнович видав перший у Західній Україні буквар − “Книжку читальну для початківців” (1847 р.). Велику увагу педагог приділяв ідеї народності у вихованні, сприяв розвитку інтересу до знань та формуванню пізнавальної активності за допомогою книжки.