Буквар

Буквар – 1) підручник для початкового навчання читання й письма, перша книжка із розвитку мовлення і логічного мислення в дітей, зазвичай з великою кількістю ілюстрацій; 2) назва низки стародруків починаючи із 16 ст., що спершу мали релігійний характер; з 18 ст. містили світські тексти.

Перший український буквар був надрукований І. Федоровим у Львові та Острозі, відповідно в 1574 р. та 1578 р. (назва умовна, бо стародрук не має заголовка). До 17 ст. букварі  називали “азбуками”; у 16–18 ст. букварі  часто виходили під назвою “Граматика” (звідси українська народна назва – “граматка”).

Термін “буквар” увів на початку 17 ст. М. Смотрицький за зразком латинського abecedaria. Укладання букварів здійснювали багато відомих діячів, зокрема Л. Зизаній (“Наука ку читаню и розумѣню писма словенскаго…”, 1596 р.), Т. Шевченко (“Букварь южнорусскій”, 1861 р.), М. Гатцук (“Українська абетка”, 1861 р.), П. Куліш (“Граматка”, 1857 р., 1861 р.), С. Черкасенко (“Граматка”, Полтава, 1907 р.), Б. Грінченко (“Українська граматка до науки читання й писання”, 1907 р.), а також О. Потебня, О. Кониський, Т. Лубенець, Я. Чепіга, Л. Деполович та ін.

Як духовне надбання, непересічні взірці і джерела педагогічної думки та історії народної освіти букварі посідають особливе місце у фондах освітянських бібліотек та Педагогічного музею України. 

Сторінка з Буквара Івана Федорова, 1574 р.

С. Черкасенко “Граматка”, 1907 р.

Т. Шевченко “Букварь южнорусскій”, 1861 р.