Черкасенко Спиридон (1876–1940) – поет, прозаїк, драматург, публіцист, активний освітній діяч – народився в містечку Новий Буг (нині Миколаївської області) у селянській родині. Закінчив двокласну школу та Новобузьку вчительську семінарію. З 1895 р. викладав у селі, працював у школах для дітей залізничників, учителював у шахтарських містечках Катеринославщини. 

Він був педагогом, поетом, драматургом, представником Празької школи, чиї пісні співали вояки УНР. Ім'я цієї людини на десятки років випало з історії літературного процесу в Україні. Його, як і багатьох інших відомих письменників, було зараховано до “ворожого” стану.

Разом з освітянською діяльністю С. Черкасенко займався і літературною працею. У 1908 р. він публікує драму “Хуртовина”, в якій відтворює революційні події 1905–1907 рр. на Донбасі. Рішенням Київського суду 1909 р. цей твір визнано агітаційним, а тому драму заборонили, а її автор за конфлікт з поліцією при конфіскації книжки зазнав місячного ув'язнення і був запущений у право викладати в школі. 

З 1910 р. С. Черкасенко живе в Києві, віддає свої сили переважно красному письменству, але не залишається байдужим і до питань освіти. Так, він активно співробітничає з першим на Наддніпрянщині українським педагогічним журналом “Світло”, що виходив у Києві в 1910–1914 рр. Статті педагога, а вони часто були підписані псевдонімами С. Тодосієнко, Провінціал, Есефче відрізняються різноманітністю тем: це і педагогічні погляди М. Пирогова, і моральне виховання учнів, і проблема самогубства дітей у зв'язку з іспитами і доля народних бібліотек та читань у школах тощо. Протест серед розмаїття тим у статтях цього громадського діяча вирізняються дві головні. Значна частина публікації присвячена безправному та важкому матеріальному становленню народних учителів. 

Серед інших аспектів проблеми національної школи С. Черкасенко також приділив увагу ознайомленню учнів з рідною літературою, яка нерозривно зв'язана з формуванням національної свідомості дитини. “У культурних народів, – писав він, – найдостойнішим ушануванням пам’яті великої людини, що завдяки своєму життю і таланту стала генієм нації, є виховання молоді на її величних ідеалах. Шевченка. Чудова природа рідного краю, його славетна історія, гострі соціальні проблеми, ідеали гуманізму та людяності, мелодійна мова – все це знайшлося у творах Кобзаря і являє собою своє обґрунтування для розвитку духовних сил, які підростають від покоління – зміцнення природних почуттів добра і краси, усвідомлення обов’язків, визначення правдивих шляхів у ставленні до людей і до самого себе”. 

Ще однією турботою С. Черкасенка була підготовка українських підручників. Поруч з букварями, читанками, арифметикою, географією С. Русової, Б. Грінченка, Т. Лубенця з'являються “Граматка” та читанка “Рідна школа” С. Черкасенка. “Граматка”, що побачила світ у 1907 р., була побудована із застосуванням нового на той час звукового методу навчання грамоти. Вдалий порядок вивчення літер дав можливість укладачі відразу запропонувати різноманітний матеріал для виготовлення техніки читання. Завдяки близькому до життя пересічного українця вмісту та невисокій вартості ця книжечка користувалася значним попитом у селянстві. 

Читанка “Рідна школа” призначалася для використання після вивчення “Граматки”. Автор ознайомлюється з маленькими читачами із творами Т. Шевченка, Л. Глібова, А. Тесленка, Я. Щоголева, Марка Вовчка, Є. Гребінки, Панаса Мирного, Олени Пчілки, П. Куліша. У книжці вміщено чимало науково-популярних нарисів, більшого природного характеру. Відчувається, що автор, по-перше, намагається виховати у дітей через любов до навколишньої природи любов до рідного краю, а по-друге, дати якнайбільше природних знань, компенсуючи цим випуск у багатьох початкових школах дореволюційної України окремого відповідного курсу. Числені приказки, загадки, фольклорні гуморески тісніше пов'язували навчання з побутом школярів, зробили його жвавішим. Запитання після текстів сприяли розвитку усного мовлення, давали матеріал для письмових завдань. Кращому засвоєнню текстів допомогла значна кількість сюжетних і предметних малюнків. 

Поділяючи політичні погляди Центральної Ради, С. Черкасенко активно працює на освітянському рівні і після Лютневої революції. Разом з С. Русовою, Ю. Сірим, Я. Чепігою він організовує видавництво “Українська школа”, яка свою діяльність спрямовує в трьох напрямках. Перший – це забезпечення початкової школи українськими підручниками, другий – перевидання брошур з “Української педагогічної бібліотеки”, а також випуск нових книжок цієї серії. І, нарешті, третій напрямок – друкування двох серій книжечок для колективного читання, які складалися з художніх та науково-популярних творів.