Нестайко Всеволод (1930–2014) – письменник, класик сучасної української дитячої літератури. Перше оповідання для дітей В. Нестайка було надруковано в журналі “Барвінок”, коли йому виповнилося 24 роки. Перша книжка – збірка оповідань “Шурка і Шурко”, вийшла у 1956 р. Про своє бажання стати дитячим письменником В. Нестайко сказав так: “Усі болі розтоптаного війною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, – сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими”. 

За 50 років письменницької діяльності він написав більше 30-ти книжок оповідань, казок, повістей і п’єс, більшість увійшла до золотого фонду української дитячої літератури. Твори письменника перекладаються більш ніж 20 мовами світу, включаючи арабську та японську, і публікуються на всіх континентах. “Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити”, – зізнався В. Нестайко, коли в нього запитали, звідки він бере сили і натхнення.

У 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію “Тореадори з Васюківки” внесено до “Особливого почесного списку Г. Андерсена” як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Останніми творами за життя письменника були повісті  “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки” (2009 р.) і “Дивовижні пригоди незвичайної принцеси” (2010 р.).

Твори В. Нестайка пронизані тонким ліризмом та доброзичливістю, їм притаманна щирість, світлий погляд на життя, надзвичайне почуття гумору та сутнісна глибина текстів. Юні герої й дорослі персонажі книг письменника – колоритні, вони розмовляють “живою” мовою, мають неоднозначні характери. Очима дитини письменник тонко підмічає та художньо-достовірно відтворює фальш і мізерію “дорослих” стосунків, філігранно вводить у сюжети своїх творів “недитячі” промовисті епізоди, що озвучують його власну позицію щодо важливих на той момент питань. Десятки цитат з його книг стали афоризмами, наприклад: “Найголовніше, все-таки, в людині – це людяність”.

В одному з інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи було в житті таке, за що нині соромно, щиро зізнався: “Не було ніколи, бо я не був функціонером, громадським діячем, … не посідав посад у Спілці … на зібраннях не бив себе в груди і не проголошував такого, за що сьогодні міг би червоніти”.

Творчість В. Нестайка відзначена багатьма нагородами. Серед них премія імені О. Копиленка за казку “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя” (1978 р.), премія імені Лесі Українки за повість-казку “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1982 р.), премія імені М. Трублаїні за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”, Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010 р.), Відзнака “Золотий письменник України” (2012 р.).

За творами В. Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Телефільм “Тореадори з Васюківки” одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені гран-прі (1968 р.), а на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969 р.). Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984 р.) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі в Габрово (Болгарія, 1985р.). У 2019 р. у Бердичеві відбувся Перший літературно-мистецький конкурс імені В. Нестайка.