Розвиток дихання

Розвиток дихання. Основною технікою мовлення є правильна установка дихання, яка забезпечує роботу вправі дихального апарату. Від правильного дихання залежить сила і рівномірність звучання мови, а також зміст і краса мовлення взагалі. Адже дихання випадково пов’язані з паузами, а паузи диктуються змістом і, таким чином, членують потік мовлення на мовні такти. 
Часте набирання повітря під час читання створює недоречні паузи, це мак само впливає на красу мовлення. Дихання з широкими інтервалами створює можливість зробити повну за змістом паузи і остаточно до монотонного мовлення. Отже, дихання може змінити відповідну роль у процесі читання лише за цієї умови, коли читати правильно ним керуватиме.
Диханням треба досконало володіти, раціонально використовувати його в процесі мовлення. Звичайний природний, не керований процес дихання складається з трьох моментів, які ритмічно повторюються: вдихання, видихання і паузи (стану спокою, відпочинку мʼязів). Звичайне природне дихання не потребує свідомої уваги, бо відбувається поза мовленням. Тому вдих і видих його плавні, спокійні і майже однакові за тривалістю: зразу після вдиху йде пасивне й мимовільне видихання, а після нього – невелика пауза і знову вдих і т.д. д.
У керованого дихання процес зовсім інший. Вдихання, видихання і паузи підпорядковані волі читця. Логічні й емоційні сторони мовлення потребують від мовця певної організації цього процесу: швидкого вдихання і вільного видихання, уміння керувати витратами повітря. Природне дихання створено не в усіх однакових. Це залежить від того, які саме мʼязи органів дихання беруть найактивнішу участь у роботі дихального апарату. У зв’язку з цим його виділено на чотири типи: ключовий (високий, плечовий), грудний (середній, реберний), діафрагмальний (низький, черевний), комбінований (грудно-черевний). Перші три типи вважаються неправильними, останній – правильним. Найбільший доцільний комбінований тип дихання. У такому процесі дихання повітрям наповнюються всі ділянки легень.
Учитель не повинен тільки знати сам, як користується диханням читати, а й навчити дітей правильно дихати в процесі мовлення. Знати неправильні типи дихання, необхідні для того, щоб у разі потреби вміти ними користуватися: коли ми передаємо особливу радість, ласкавість, привітність, то в процес дихання входити і ключичне; коли ж передаємо тривогу, схвильованість, то мимоволі користуємося грудним типом дихання; при висловлюванні погрози, підсиленої злості, ненависті мимоволі користуємося діафрагмальним типом дихання. 
Мовлення, читання вголос потребують великої кількості повітря, його витрат і економного, швидкого і непомітного для інших поповнень. Для цього потрібно привчити мускули грудної клітки не розслаблюватися відразу після видиху, як це відбувається при акті рефлекторному, а збільшується, в міру потреби, підпорядковується волі мовця, читця. Усе повинно регулюватися дихальним центром головного мозку. Досягти цього можна тільки за допомогою тренувальних вправ, які умовно поділяються на три групи залежно від уміння, на вироблення якого спрямовано вправу: керувати роботою м’язів дихального апарату (виробити або закріпити комбіноване дихання); скоротити вдих і подовжити видих; керувати диханням у процесі мовлення (читання, переповідання).
Вправи необхідно проводити на чистому свіжому повітрі перед вживанням їжі або не менше як за рік після неї, при цьому необхідно витримувати відповідну тривалість: до наступної вправи переходити лише тоді, коли добре засвоєна попередня; при переході від беззвучного видиху до видиху озвученого використовувати середні “робочі” ноти голосу.
Суть проведення саме в тому, щоб уміти зібрати великий запас повітря в легенях при диху, а в тому, щоб оптимальний запас набраного повітря максимально раціонально використовувати в процесі мовлення.

Приклади вправ

1. Вправи на вироблення вмінь керувати роботою дихального апарату.
1.1. Ляжте на спину, долоню лівої руки покладіть на ділянку тіла між грудною кліткою і животом. Зробіть спокійний, плавний, проціджений через активні пружні и видих на п-ф. Видих повинен бути тільки в нормі природних потреб і не раптовий, а плавний, ніби ви дуєте на полум’я, а воно не гасне тільки відхиляється, щоб не дати розслабитися м’язам. Не поспішайте з видиханням. Витримайте паузу настільки, наскільки цього потребує природний процес дихання. 
1.2. Плавно, спокійно, через ніс вдихніть. Не поспішайте із видиханням. Затримайте на секунду повітря. Видихніть на п-ф, але значно довше, ніж на початку вправи. Під час виконання вправи простежте за активним рухом діафрагми. Якщо при вдиханні рука, що лежить на животі, піднімається, а при видиханні опускається, – рух діафрагми активний. Якщо ж піднімання чи опускання руки маловідчутне – рух діафрагми не активний і його необхідно посилити. Для цього повітря слід не видихнути, а видмухнути на п-ф і не зразу, а ривками, ніби гасите кілька свічок (2–3). Такий процес можна повторити декілька разів як першу вправу на закріплення надійного руху діафрагми.
1.3. Вправу доцільно проводити протягом кількох тижнів двічі на день, повторюючи 2–3 рази поспіль. Після цього можна перейти до вправ стоячи. Стояти треба рівно, спокійно: м’язів не напружувати, але й не до кінця розслаблювати. Для самоконтролю одну руку необхідно покласти на живіт, другу – на нижні ребра.
2. Вправи на скорочення вдиху і подовження видиху.
Проводити 2–3 рази на день протягом місяця, а то й більше. Засвоєння залежатиме від індивідуальних здібностей того, хто цим займається. Попередньо треба перевірити місткість робочого повітря в легенях. Робимо це так:
1. Станьте рівно, глибоко, але не надмірно, вдихніть повітря.
2. На одну мить (секунду) затримайте повітря в легенях.
3. Повільно, без поштовхів, видихніть повітря на посекундний рахунок “раз, два, три...” і т. д., аж поки не виникне потреба поповнити го запас.
Звичну для вас кількість робочого повітря, зафіксовану в посекундних цифрах (хай це, наприклад, буде від 1 до 10 чи 12), берете до уваги під час проведення наступних вправ.
1. Видих на п-ф.
2. Пауза.
3. Швидкий вдих на рахунок 1,2,3 (в секундах лічити мовчки).
4. Затримка повітря в легенях на рахунок 1,2.
5. Плавний видих на рахунок від 1 до 10 (лічити мовчки). 
Тривалість видиху на цифру 10 умовна. У першій вправі вона може бути різною (більшою, меншою). Це залежатиме від місткості робочого повітря в легенях.
3. Вправи на кероване дихання в процесі мовлення.
Ці вправи проводяться за схемою попередніх. Різниця лише в тому що в процесі видиху не лічимо, а вимовляємо слова тексту.
1. Після видиху на п-ф, вдиху і затримки на “раз” читайте прислів’я на одному видіху. Потім знову вдихніть, затримайте повітря і читайте наступне прислів'я.
Що посієш, те й пожнеш.
Чесне діло роби сміло.
Бджола мала, ай та працює.        
Много снегу – багато хліба.
Чия відвага, того й перевага.
Про добре діло говори сміло.
Не спиши язиком, квапся ділом.
2. На одному вдиху читайте дві рядки вірша. Поступово кількість збільшуйте до 3, 4-х і більше.