Швидкість читання

Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою. Найбільш ефективним визнається читання в класі, яке контролюється і кваліфіковано виправляється вчителем. Проте це не означає, що не треба заохочувати дітей до домашніх вправ у швидкому читанні. Навпаки, учні повинні виробити в собі звичку читати вдома: вголос і про себе.
Велику роль у навчанні швидкого читання відіграє зразок учителя. Темп його читання – взірець, до досягнення якого мають готувати себе учні. Але нічого особливого, незвичного в його читанні не може бути: темп читання повинен забезпечувати розуміння прочитуваного.

Результативність формування навички швидкого читання значною мірою залежить від розуміння самим учителем механізму читання, факторів, що впливають на зазначений процес, а саме: характер тексту (складний чи легкий зміст); образ слова (шрифт, чіткість друкування); зорове поле (горизонтальне, вертикальне); здійснення антиципації (смислова здогадка), наявність регресії в читанні (повернення до прочитаного), розвиненість артикуляційного апарату, постановка дихання, активізація мислення, хороша пам’ять і навіть життєвий досвід та загальний розвиток дитини. 
Досягти оптимальної швидкості допоможе й додержання, зокрема, таких порад:
1.    Систематичний контроль з боку вчителя за успіхами дітей у пришвидшенні свого темпу читання. 
2.    Самозаміри швидкості, ведення таблиці “Як я читаю”. 
3.    Обов’язкові читацькі розминки та ін. 
Змістом читацьких розминок можуть бути такі тренувальні вправи: багаторазові читання у різному темпі (скоромовкою, повільно), з різним інтонуванням; парами; у два голоси “каноном”; з ритмічним постукуванням; спільне читання учнів з учителем, який своїм читанням уповільнює чи прискорює темп; напівголосне читання (гудіння) тощо.