Елегія

Елегія – жанр лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту.

Джерело:

Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Т. Громʼяка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ : ВЦ “Академія”, 2007. 752 с. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Hromiak_Roman/Literaturoznavchyi_slovnyk-dovidnyk.pdf

Елегія

Елегія – жанр давньої античної лірики; за часів пізньої античності вірш із сумним філософським настроєм.

Джерело:

Моклиця М. Вступ до літературознавства : посібник для студентів філологічних факультетів. Луцьк, 2011. 467 с.

Елегія – журлива пісня або вірш, у яких спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії. В елегії часто звучать скарги на життєві незгоди або містяться роздуми про швидкоплинність людського життя. Е. виникла в давньоєгипетській поезії. Елегійні настрої характерні для поезії українських романтиків 30–40-х років ХІХ ст. (А.Метлинський, М.Петренко, В.Забіла). Елегія посідає важливе місце у творчості Т.Шевченка (“Думи мої …”, “Чого мені тяжко”). Народною піснею стала елегія Л. Глібова “Журба”.

Джерело:

Словник-довідник літературознавчих термінів / упор. : О.В. Бобир, В.Й. Буденний, О.Б. Мамчич, Н.П. Нікітіна ; за ред. О.В. Бобиря. Чернігів : ФОП Лозовий В.М., 2016. 132 с.

Термін з словника-довідника