Орфоепічні помилки

Практика показує, що саме на уроках читання вчитель повинен бути особливо пильним до правильності читання тексту, не припускаючись жодної неточності. Однак у виправленні порушень слід дотримуватись дидактичної вимоги: переривати учня під час читання дозволяється в тому випадку, коли неправильно прочитане слово спотворює думку. Якщо ж учень вимовляє написане близько до побуквеного читання: ненаголошений [е] вимовляється, як [е], а не наближено до [и]; сполучення букв -ться у нього не звучить, як [ц′, ц′а], а дж, як [͡дж], то не варто його зупиняти. Про те, як вони повинні звучати, можна поговорити по закінченні читання. По ходу читання припустимо виправляти неточно прочитане закінчення слова.
Існують різні способи виправлення помилок читання: учень читає за складами, записує на дошці; учитель ставить перед ним запитання, яке підкаже йому правильне прочитання слова; учитель залучає інших учнів до роботи над усуненням неточностей прочитаного; нарешті, учитель сам виправляє неточність. В останньому випадку він не просто дає зразок правильного читання, а проводить роботу, щоб у подальшому запобігти повторенню подібних огріхів. До такого прийому слід вдаватися у випадках, коли у вимові учнів класу відзначене стійке порушення орфоепічних норм. Учні, наприклад, приглушують дзвінку вимову в кінці слова (раС замість раЗ, саТ замість саД) або м’яко вимовляють шиплячі перед А у формах дієслів 3-ї особи множини: [б’іж’ат′] замість [б’іжат′], [с′п′іш’ат′] замість [с’п’ішат′]. Варто привернути увагу всього класу до помилки, пояснити, у чому вона полягає, а потім дібрати однотипні слова, записати їх на дошці, потренуватися у вимові.
Рекомендується практикувати різні форми підготовчої роботи до читання, а саме: 
а) проведення бесід за малюнками, картинами; 
б) розповіді і пояснення вчителя про події, пов’язані з темою твору; 
в) добір рим до відповідних слів із контрольними звуками; 
г) аналіз слів і записування їх на дошці з подальшим прочитуванням (у 1-му класі – за складами, в інших – голосне чи мовчазне ознайомлення з ними); 
д) виділення самими учнями важких для вимови слів.