Котляревський Іван (1769–1838) – письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури. Походив із зубожилого козацького старшинського роду. Дев'ять років навчався в духовній семінарії в Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар'єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, опублікувався в сатиричному альманаху “Полтавська муха”. Працював канцеляристом, виховував у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого народу, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

Ще в 1794–1796 рр. підготував перші три частини поеми “Енеїда”, написаної на сюжет одного твору римського поета Публія Вергілія. “Енеїда” стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. У той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади змінилася з ужитку, навіть церковні служби змушували церковно правити слов’янською мовою. Відтак твори І. Котляревського започаткували новий етап формування української літературної мови. Відомо, що “Енеїду” з автографом автора дбайливо зберігав імператор Олександр І, примірник твору мав навіть Наполеон І Бонапарт.

І.Котляревський дбав про гуманізацію і демократизацію освіти, піклувався про виховання дітей збіднілих батьків та із природовідповідних позицій намагався впливати на моральне виховання школярів. Стратегічною метою національної освіти визначав пріоритетність розумового розвитку і моральної вихованості письменника, розвиток самостійності та творчості учнівської молоді, формування її естетичних почуттів і смаків шляхом активного застосування літературних ігор, інценування художніх творів та розроблення творчих проєктів (сатиричний журнал “Полтавська муха”). У педагогічній практиці він активно використовував такі методи і прийоми, як розповідь, пояснення вчителя та бесіди з учнями.