Персоналії

Василь Королів-Старий

Section 1

Василь Королів-Старий

Василь Королів-Старий

Королів-Старий Василь (Королів Василь Костевич) (1879–1942) – український громадський діяч, письменник, видавець. Замолоду, навчаючись у Полтавській духовній семінарії, В. Королів-Старий захоплювався українським фольклором, творчістю Т. Шевченка та М. Гоголя, тягнувся до мистецтва, яке його більше цікавило, ніж теологія. Однак, прагнучи бути корисним своєму народові, він вирішив продовжити освіту не в духовному закладі, а в світському – Харківському ветеринарному інституті, закінчивши який 1902 р., працював ветеринарним лікарем. Навіть видав популярний посібник із ветеринарії – “Скотолічебник”.

З початком революційного руху на теренах України В. Королів-Старий стає активним його учасником. У 1906 р. відбувається його арешт і ув’язнення. Звільнившись, він стає активним дописувачем українських газет “Рада”, “Хлібороб”, “Засів”. Згодом журналістика і видавнича справа стають основними в діяльності молодого письменника. Не зрадив своєму покликанню В.Королів і після того, як розпалася царська імперія.

У 1917–1919 рр. майбутній письменник самовіддано і плідно працював на редакторській роботі у київському видавництві “Час”, а також редагував журнал “Книгар”. Склалося так, що в 1919 р. В. Королів-Старий виїхав до Чехословаччини, де викладав в Українській сільськогосподарській академії в м.Подєбрадах. Водночас не поривав з літературною творчістю.

У 1920 рр. виходять у світ основні художні твори В. Короліва-Старого: роман “Чмелик” (Прага, 1920 р.), збірка казок “Нечиста сила”, п’єса-казка “Русалка-жаба” (Львів, 1923 р.) та ін.

Казкова стихія В.Короліва-Старого найповніше виявляється в збірці казок “Нечиста сила”. Автор вирішив оживити, переосмислити по-своєму образи фольклорно-казкових представників “неіснуючого, невидимого світу”, по-новому трактувати “нечисту силу” (чорти, вовкулаки, відьми, упирі, русалки, потерчата, домовики, водяники, злидні, перелесники тощо), якою чомусь лякали людей, особливо дітей. Як вважав сам письменник, прищеплювати дітям оте “безглузде й непотрібне почуття жаху перед вигаданими потерчатами та неіснуючими страхіттями навряд чи раціонально й педагогічно”. Через це не випадково В. Королів-Старий поставив перед собою нелегке, але оригінальне завдання – облагородити “нечисту силу”, показати народові традиційно злі й лихі алегоричні образи добрими, учинки яких здебільшого приносять людям якусь користь.

Казки В. Короліва-Старого – це не підробка під народно-поетичну творчість. Кожне з оповідань цієї книги відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством, легкістю сприйняття тощо. Цінним є й те, що автор зосереджує свою увагу не тільки на українському міфологічному ґрунті. Наприклад, у казці “Нечиста сила” діють персонажі з фольклору інших народів. Так, на Лису гору під Києвом на свою нараду злітаються Диви та Джини з Персії, Тролі та Ельфи з Німеччини і Швеції, Коррігани та Нічні Прачки з Франції, чеський водяник Гастрман, польський чорт Борута, кавказький дух Гуд, єврейський чорт Хапун та багато-багато інших дивовижних істот. Змальовуючи створіння, що “невидимо живуть обіч з нами”, В. Королів-Старий намагався допомогти дітям розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.

Майже чверть віку перебував письменник поза межами України. Долю В. Короліва-Старого розділила і його дружина – українська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свій життєвий і творчий шлях на братній чехословацькій землі.