Смисловий і структурний аналіз тексту
Термін з словника-довідника
Смисловий і структурний аналіз тексту:
– розвиток умінь відповідати на запитання за змістом прочитаних текстів;
– знаходження в тексті зв’язків між реченнями, абзацами і частинами тексту та пояснення їх;
– самостійне визначення послідовності подій у творі;
– самостійне складання простого плану до невеликих за обсягом і нескладних за будовою оповідань;
– користування планом для переказу прочитаного твору;
– установлення причиново-наслідкових зв’язків;
– формування вміння розрізняти у творах елементи розповіді, опису;
– орієнтування в структурі тексту: зачин (початок), основна частина, кінцівка;
– формування вмінь знаходити в тексті слова, вислови, речення, які є ключовими для розуміння тексту, характеристики персонажів; самостійно визначати тему твору та основну думку з допомогою вчителя; співвідносити головну думку прочитаного із заголовком, прислів’ям, ілюстраціями;
– розвиток умінь застосовувати різні види переказу відповідно до мети (докладний, стислий, вибірковий).
Типова освітня програма (3–4 класи). Міністерство освіти і науки України. URL: Typova.osvitnya.prohrama.3-4.Savchenko.pdf
Смисловий і структурний аналіз тексту
Збільшенню мовленнєвої практики сприяє значною мірою аналіз фактичного змісту тексту.
При цьому збагачується словник дітей, запам’ятовуються граматичні форми слів, що сприяє розвиткові смислової здогадки в процесі читання, умінь та навичок слововживання та текстотворення. Формулювання висловлювань під час роботи над текстом має бути в центрі уваги вчителя, як і розвиток техніки читання.
Вирішенню цього завдання сприяють смисловий аналіз (відповіді на запитання за прочитаним), композиційний (визначення структури тексту), лексико-стилістичний (аналіз мовних засобів), емоційно-образний (збагачення та формування емоційного досвіду дитини).
Під час аналізу фактичного та образного змісту тексту застосовуємо ще й такі прийоми:
– постановка запитань до тексту (під керівництвом вчителя і самостійно);
– складання плану та виділення структурних частин тексту (зачин, основна частина, кінець події);
– відповіді на запитання (за змістом тексту, його частин; визначення ідеї, дійових осіб);
– застосування видів та різних форм читання;
– словесне малювання (Які картинки можна намалювати до тексту?) та графічне (з урахуванням деталей тексту);
– переказ прочитаного – докладний (близький до тексту),
– вибірковий (з тексту загалом);
– стислий (за планом та опорними словами);
– переказ з перебудуванням діалогів у розповідну форму (репліки об’єднуємо в складне речення);
– робота за малюнком (впізнавання та переказ епізодів, опис);
– робота з мультфільмом (опис, розповідь окремих епізодів, співвіднесення з текстом);
– інсценізація (екранізація) – створення сценарію, визначення кадрів для можливого фільму тощо.
Аналіз частин (якщо текст великий (попередньо ділимо його на частини) відбувається за такою методикою:
– читання частини (застосовуємо варіативне читання під час прочитування наступної з них);
– відповіді на запитання;
– читання та з’ясування діалогів (якщо вони є);
– визначення дійових осіб;
– з’ясування головної думки та знаходження найважливіших слів, які розкривають ідею тексту;
– добір заголовків;
– застосування різних видів переказів;
Для аналізу частин тексту застосовуємо і ті прийоми роботи, які визначені і для опрацювання тексту загалом.
Коваль Г. П., Іванова Л. І. і Суржук Т. Б. Методика читання : навчальний посібник. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009. 280 с.