Водевіль

Водевіль – невелика, часто одноактна весела п’єса, в основу якої покладено анекдотичну подію і в якій розмови героїв чергуються з жартівливими піснями й танцями. Для водевіля характерна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, виразність мовної характеристики персонажів, гострота реплік. Відомі українські водевілі: І.Котляревський “Москаль-чарівник”, С.Васильченко “На перші гулі”, В.Дмитренко “Кум-мірошник, або Сатана в бочці”.

Водевіль – одноактна жартівлива п'єса комедійного характеру, іноді з танцями і піснями. Як жанр сформувався наприкінці XVII – початку XIX ст. Назва виникла у Франції. Щодо назви є дві версії. Згідно з першою, назва пішла від "водевілів" – веселих пісень, які складав поет Нормандії Олів’є Баслен. Він жив у долині річки Вір. Згідно з другою версією, назва походить від міських пісень. На початку XVII ст. водевілями називали пісні-куплети з приспівом, які були частиною ярмаркових народних п’єс. Як драматичний жанр водевіль склався наприкінці XVIII ст. Він став популярним жанром бульварного театру. У 1972 p. у Парижі був заснований театр “Водевіль”. У XIX столітті водевіль втратив політичну гостроту, перетворився на жартівливий твір із заплутаним сюжетом, неочікуваними подіями і перипетія ми, непорозуміннями. В українській літературі відомі водевілі “Москаль-чарівник” І.Котляревського, “Хуторяночка” Л.Глібова, “Як ковбаса та чарка, то минеться сварка” М.Старицького, “На перші гулі” С.Васильченка, “Номенклатурна одиниця” М.Зарудного.