Епіфора
Термін з словника-довідника
Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (у романі у віршах), фраз – у прозі чи драмі. Уживається задля увиразнення художнього мовлення.
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Т. Громʼяка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ : ВЦ “Академія”, 2007. 752 с. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Hromiak_Roman/Literaturoznavchyi_slovnyk-dovidnyk.pdf
Епіфора
Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць. Наприклад:
А н д р і ї в с ь к и й у з в і з
А тут же думно йшов Сковорода,
Й Тарасова між гір лунка хода,
І Леся прозирала хвиль міраж…
Чи ваш цей Київ? І Дніпро – чи ваш?
…………………………………………
Бо ж Лисенко гримів тут – гімн кував,
І Леонтович небу щедрував,
І сотні кобзарів – луна за кряж…
Ох, ваш цей Київ, і узвіз цей – ваш (В. Коломієць)
Словник-довідник літературознавчих термінів / упор. : О.В. Бобир, В.Й. Буденний, О.Б. Мамчич, Н.П. Нікітіна ; за ред. О.В. Бобиря. Чернігів : ФОП Лозовий В.М., 2016. 132 с.