Байка

Байка – ліро-епічний жанр: невеличкий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворено або в образах тварин, рослин і речей, або зведено до простих і умовних стосунків. Фабула байки коротка, динамічна і драматична. Іноді основний висновок із зображеного в байці зрозумілий сам по собі, а часто автор подає мораль в афористичній формі на початку чи в кінці твору. Тварини та предмети в байці “олюднюються”, тобто набувають властивостей людей: розмовляють, вступають між собою в конфлікти тощо.

В українській літературі розквіт жанру байки пов’язано з творчістю Л.Глібова. До байки також зверталися І.Франко, Б.Грінченко, В.Блакитний, С.Пилипенко, М.Годованець, П.Глазовий та ін.

Байка – одна з форм ліро-епічних творів. Це невеликий за обсягом, здебільшого віршований розповідний повчально-гумористичний твір. Має певну схожість із казкою (головні персонажі – тварини, рослини – наділені людськими якостями). Головне в байці – висміювання недоліків людей. Аналіз класичної байки показує, що представлена в ній в алегоричній формі картина людського життя відображає особливе співвідношення добра і зла, притаманне лише цьому жанру художньої літератури. На відміну від казкового світу, який традиційно розглядають як світ боротьби добра із злом і перемоги добра, світ класичної байки умовно можна назвати світом зла. У ній відсутні істино позитивні персонажі, оскільки вони, навіть будучи по-своєму симпатичними, привабливими, є носіями негативних, руйнівних якостей, почасти для них самих (наприклад, герої в байках “Лебідь, Щука і Рак”, “Коник-Стрибунець”, “Зозуля і Півень” Леоніда Глібова, “Котова наука” Олени Пчілки тощо). У змісті цих творів антагоністичні у відношенні один до одного персонажі (тварини, рослини, люди) або діють за законами зла, неправди, нещирості або приймають ці закони, бо не повстають проти них. Демонстрація всього негативного, що домінує в байках, викликає в читача відторгнення цього світу, небажання жити за його законами і бути схожими на цих персонажів. 

Структурно байка складається з двох частин: це сюжет і мораль (повчальний висновок). З висновку читачі дізнаються, що схвалюється, а що засуджується в байці. Водночас алегорія і мораль, якщо вони подані у творі з досить високим ступенем узагальнення смислу, впливають на повноту сприймання учнями основної думки байки. Крім того, дітям, в силу їхніх вікових особливостей, життєвого досвіду, дуже часто буває складно зрозуміти і назвати якості героїв, які висміюються в байці (наприклад, лицемірство, нещирість, легковажність і т.ін). Як засвідчує шкільна практика, ці твори є одними з найскладніших для розуміння дітьми і відповідного їх методичного аналізу для вчителів. Отже, методика роботи над байкою зумовлена специфікою її жанру: врахування й розкриття провідних ознак – моралі (висновку) та алегорії, а також двочастинної побудови. Модель жанру байки преставлено на рисунку.