Сприймання тексту
Термін з словника-довідника
Сприймання тексту – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне сприймання творів художньої літератури складається як повторне читання, коли реципієнт відтворює у своїй уяві формально-змістову цілісність, художньо-стильову своєрідність самостійно сприйнятого твору в контексті творчості автора і т.п.
Сприймання літературного твору в процесі читання відбувається як поступально-зворотний процес, під час якого конкретизується схематичність літературного твору на основі читацького досвіду, асоціативного мислення й уяви реципієнта, осмислюється художньо-естетична доцільність твору, здійснюється хоча б часткова інтерпретація його компонентів і сенсу загалом. Без самостійного, естетично яскравого сприймання творів художньої літератури, під час якого осягаються співвідношення тексту, підтексту і контексту, позицій автора, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажів, їх багатоголосся, неможлива його критична оцінка, що зароджується в процесі сприймання, розгортається шляхом інтерпретаційних процедур і оформляється в логічно завершене судження. Сприймання художніх творів індивідуально-суб’єктивне, неповторне, варіативне, але в ньому виділяється інваріантне ядро, яке співвідноситься насамперед із фабулою твору, зображеним у ньому предметним світом, а відтак через них – з авторським задумом, т. зв. естетичною ідеєю. З приводу цього варте уваги спостереження О. Потебні, що поет повідомляє читачам не так свою думку, як викликає в них особисту.
Словник літературознавчих термінів. OnlyArt : вебсайт. URL: https://onlyart.org.ua/dictionary-literary-terms/spryjmannya-tvoriv-hudozhnoyi-literat/
Сприймання тексту
Процес сприймання художнього твору є трирівневим. Перший рівень – сюжетно-логічний (фабульний), ним легко оволодівають учні початкових класів. На цьому рівні сприймання під час переказу учні користуються в основному дієсловами.
За першим рівнем читацького сприймання йде другий, складніший – смисловий (порівняльний), пов’язаний з умінням читача ототожнювати себе з персонажем, порівнювати його долю з власною. Переповідаючи зміст книги, учень передає не тільки дію (пішов, зробив, став), але й стан героя (любить, хвилюється, турбується).
І нарешті третій, найскладніший рівень читацького сприймання – художній або поетичний, що можливий за наявності образно-просторового мислення читача. Він полягає в умінні знаходити і встановлювати асоціативні зв’язки між самим життям і твором мистецтва, авторським і читацьким світоглядом. Третій рівень сприймання твору передбачає засвоєння понять та уявлень про автора, художній образ, ідею твору. Ці знання є необхідними для осмислення ідейного задуму твору, визначення власної позиції школяра до зображуваного.
Коваль Г.П., Деркач Н. І., Захарчук З.О., Іванова Л.І. Методика викладання української мови. Рівне : РДГУ, 2002. 113 с.