Балталон Цезар (1855–1913) – педагог, який одним з перших провів експериментально-психологічні дослідження в галузі дитячого читання. 

Методика початкового навчання Ц. Балталона включала виховні прийоми, що відповідали особливостям дитячої психіки, використання гри як освітньо-виховного засобу та ін. Розглядаючи процес письма в органічному зв’язку з мисленням і усним мовленням, учений уважав, що тренувальні вправи суперечать природі письма. Основними видами письмових робіт визнавав “перекладання” і твори, у яких убачав засіб розвитку творчих здібностей, виховання мислення і закріплення навичок письма. У роботі “Хрестоматійна система і нові методи” (1914 р.) обґрунтував неможливість розвитку мовлення учнів шляхом навчання будь-якого предмета лише за картинкою, оскільки німа картинка, даючи позамовленнєві уявлення, не може збагатити словникового запасу дитини. 

Виступаючи проти пояснювального читання, яке нерідко зводилося до тлумачення окремих слів із читаних уривків, наприкінці XIX – початку XX ст. Ц. Балталон запропонував метод виховного читання. У своїх посібниках Ц. Балталон давав вчителю методичні рекомендації для проведення виховних бесід релігійного, естетичного, морального, побутового характеру. Нерідко в його посібниках давалися конспекти уроків, де знаходили відображення такі позиції попереднього методичного аналізу тексту: час і місце дії, імена головних героїв, логічні частини тексту з назвами (тобто план тексту), перелік питань до тексту, наочні посібники до уроку.