Коло читання
Термін з словника-довідника
Коло читання – змістова лінія навчальної програми з читання, що передбачає тематичну, жанрову, стильову, авторську та іншу різноманітність добору творів для читання з кращих надбань української та світової літератури.
Коло читання учнів початкових класів охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури:
1. Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор, казки, пісні, легенди, міфи.
2. Літературні казки українських та зарубіжних авторів.
3. Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання.
4. Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури.
5. Дитяча періодика: газети та журнали.
6. Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей.
За жанрово-родовими формами – це епічні твори (оповідання, байки, повісті, повісті-казки); ліричні (переважно віршовані твори різного змісту й форми); драматичні (п’єси для дітей).
За тематичним спрямуванням – твори про природу в різні пори року; твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї, школі; ставлення до природи, людей, праці; сторінки із життя видатних людей; твори, у яких звучать мотиви любові й пошани до рідної землі, Батьківщини, мови, традицій українського та інших народів, утверджуються добро, людяність, працелюбність, честь, дружба; гумористичні твори; науково-художні твори про живу й неживу природу; пригодницькі твори, фантастика.
Літературне читання. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 2–4 класи. Київ. 2015. 40 с.
Коло читання
Вимоги до формування кола читання в підручниках:
1. Принципи, за якими сформовано коло читання, їх відповідність програмі.
2. Методична доцільність, з огляду на програму для певного класу, співвідношення в підручнику творів за напрямами:
– український фольклор;
– література ХІХ початку ХХ століття;
– українська дитяча література ХХ століття;
– українська дитяча література, видана в Україні за період Незалежності;
– українська література письменників діаспори;
– перекладна література письменників зарубіжних країн.
3. Збереження тематичної та жанрової різноманітності творів; їх доступність, виховний, інформаційний, розвивальний потенціал.
4. Якість і обсяг текстів підручника: основних, додаткових, довідкових.
5. Умотивованість вибору авторів творів.
Савченко О. Я. Процес підручникотворення з читання (літературного читання) в умовах державного суверенітету України. Проблеми сучасного підручника. 2016. Вип. 17. Київ : Ін-т педагогіки НАПН України. С. 419–433.