Дитяча література

Література для дітей та юнацтва є специфічною галуззю мистецтва слова. Стосовно написаних для дітей художніх творів літературознавці використовують обидва терміни. Однак точніший із них “література для дітей”; з огляду на вікову періодизацію і характер читацьких зацікавлень доречніший термін “література для дітей та юнацтва”. Література для дітей та юнацтва адресована дітям і юному поколінню художні, науково-популярні та публіцистичні твори.
На позначення сукупності художніх текстів різних жанрів, які не адресовані дітям, але які вони читають, правомірне поняття “коло дитячого читання”. Цей підрозділ формує класика української та світової літератури твори, які з розряду “для дорослих” поступово перейшли в розряд “для дітей”. Цей процес відбувається постійно.

Література для дітей та юнацтва – художні твори різних родів і жанрів, що на рівні своєї формо-змістової єдності адресовані читачу відповідної вікової категоріїй, задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), узалежнюються від законів, властивих художній словесності взагалі. Залежно від вікової категорії читача її доцільно диференціювати на літературу для дітей (дошкільний і молодший шкільний вік) і підлітково-юнацьку (середній і старший шкільний вік). У колі дитячого читання вона є тим ядром, навколо якого перебувають твори про дітей, твори-адаптації для дитячого читання і власне творчість самих дітей (дитяча література). Ці компоненти, з одного боку, утворюють певні замкнені системи, кожна з яких має своє місце і значення в загальному художньому процесі, з іншого – зберігають цілісну єдність і характеризуються міцними зв’язками. 
Література для дітей та юнацтва наділена певними конституційними особливостями й має свою специфіку, зумовлену діалогічною природою, особливою роллю письменника як посередника у процесі соціалізації дитини. У складі цієї частини літературної творчості особливе місце посідає поезія, бо, на відміну від прози, віршовий текст легше сприймається дітьми й викликає адекватну реакцію. 
Дитяча література – література, творена безпосередньо дітьми. До неї належать різні жанри фольклору (лічилки, дражнилки, ігрові пісні та ін.), а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей чи в збірках творів. 
Своєрідним прологом дитячої літератури вважають фольклор, що синтезує тенденції цілісності дитячого й універсального світобачення, індивідуалізації мислення, прояву одивнення. 
У художній літературі окрему нішу займають і твори про дітей. Вона однаково цікава людям різного віку, хоч сприймається в шкільні роки й роки соціальної та духовної зрілості в різних змістових ракурсах і інтелектуальному сенсі по-різному. 

Дитяча література є невід’ємним складником загальнокультурного розвитку суспільства. Сьогодні, в час розвитку інформаційних технологій, здавалося б зайвим привчати дитину до читання дитячої літератури. Та, як показує практика, література все ж виявилася достатньо сильною, щоб протистояти впливу Інтернету і змогла пристосуватися до сучасних реалій появою електронних книжок. Дитяча література значно виділяється з-поміж інших видів літератури, має свої художні специфічні особливості, що пов’язані з психологією дитини.
Наразі проблема виділення дитячої літератури, як окремого різновиду художньої, її канону та місця у літературному процесі ще не є остаточно вирішеною. Саме зараз відбувається активний процес трансформації сучасної дитячої літератури, створення та функціонування її відповідно до вимог новітнього соціуму.

Дитяча література – складне явище, бо головним її завданням є формування художнього смаку та спонукання до розвитку та становлення особистості дитини.
Дитяча та юнацька література виділяється в літературознавчій термінології як особливе поняття, специфічний вид художньої літератури. Акцентується передусім те, що ця література написана для дітей та молоді. Сьогодні вона охоплює як письмовий, так і аудіовізуальний методи, звернена до різних вікових категорій, але переважно дітей, створена дорослими або самими дітьми та молоддю. Отже, будь-який твір, написаний для дітей та юнацтва, належатиме в широкому сенсі до дитячої та юнацької літератури. Дитяча література розрахована на соціалізацію молодшого покоління в процесі виховання. Її художня значимість полягає, зокрема, в педагогічно-дидактичних намірах. Ця функція залишається провідною, але не у відкритій формі повчання.
Письменники стають посередниками між дитиною та її соціалізацією, а, отже, дитячий письменник перебирає на себе роль учителя та вихователя, а разом з цим і досвідченого психолога. Важливим психологічним моментом є вміння автора максимально наблизитись до рівня, можливостей та потреб дитини і водночас передати свій зрілий та життєвий досвід, який ґрунтується на реальних потребах суспільства. Сухий дидактизм, вичитування, моральні настанови є протипоказаними дитячій літературі. 

Національна бібліотека України для дітей з 1975 р. видає бібліографічний покажчик, що акумулює найповнішу інформацію про нові українські видання для дітей, рецензії, критику, дисертації з питань дитячої літератури, присудження літературних премій тощо – “Українська дитяча література”. Покажчик започаткований за ініціативою відомого фахівця, завідувача бібліографічного відділу Державної республіканської бібліотеки для дітей (нині – НБУ для дітей) О. Колесникової.