Дитяча періодика

Дитяча періодика – періодичні видання, призначені для дітей. Початком української дитячої періодики вважають появу 1869 р. у Львові додатка до журналу “Учитель” М. Клемертовича “Ластівка”. 1878–1881 рр. виходив двотижневик “Приятель дітей” І. Трембицького (Коломия, нині Івано-Франківська обл.), 1881–1883 рр. – додаток до газети “Слово” Б. Дідицького «Новість» (Львів). Проте основні традиції дитячої періодики заклав львівський журнал “Дзвінок” (1890–1914 рр.). У Центральній і Східній Україні відомим дитячим журналом того часу був місячний додаток до газети “Рідний край” – “Молода Україна”, який 1908–1912 рр. та 1914 р. видавала Олена Пчілка в Києві. Серед інших дитячих видань поч. ХХ ст. – ілюстрований двотижневий журнал “Волошки” (ред. Н. Романович-Ткаченко; виходив у Києві 1917 р.), журнал “Ранок” (ред. С. Русова) у м. Кам’янець-Подільський, “Світ дитини” у Львові (1919–1939 рр.). 

Зокрема в Харкові від 1925 р. виходила газета “На зміну”, у 1925–1933 рр. – журнал “Друг дітей”, від 1945 р. в Києві – “Барвінок”, від 1960 р. –  журнал “Малятко”. У цих виданнях опубліковано низку творів для дітей (зокрема П. Тичини, М. Трублаїні, Н. Забіли, О. Іваненко, В. Бичка, П. Панча, Ю. Збанацького, М. Стельмаха, П. Воронька, І. Хоменка, М. Пригари, Л. Письменної, Б. Харчука, Б. Чалого, В. Нестайка, Б. Чайковського, Б. Комара), спрямованих на виховання любові до України, її історії, поваги до історії та культури народів світу. Від 1960-х рр. укр. дитяча періодика утверджувала імена молодих письменників, серед яких – В. Симоненко, В. Близнець, Ю. Ярмиш, В. Кава, Є. Гуцало, М. Вінграновський, В. Скомаровський, В. Чухліб, М. Сингаївський, Ю. Сердюк, В. Малець, А. Давидов, А. Качан, А. Костецький, І. Малкович, Я. Гоян, В. Василашко, О. Шевченко, А. Потапова, О. Єфимов. Унаслідок економічних негараздів від початку 1990-х рр. значно зменшився наклад деяких дитячих видань. 

Однак навіть у часи скрути з’являються нові часописи для дітей, зокрема журнал “Соняшник” (1990 р., Київ), що започаткував співпрацю з письменниками української діаспори та публікацію матеріалів українською та англійською мовами.  У 1990-і рр. у Києві заснували гуморист. двотижневу газету “Перченя” та журнали: “Пізнайко”, “Чомусик”, “Умійко”, видання коміксів. Започатковано низку видань різноманітної тематики: науково-художній журнал “Паросток”, пізнавально-пригодницький журнал “Немо”, журнал з образотворчого мистецтва для дітей та юнацтва “Колісниця мистецтв”. Для дітей молодшого шкільного віку виходили журнали:  “Світ дитини”, “Дивосвіт: Казки, легенди, міфи”, журнал-розмальовка для малят “Розмалюйко” та ін. 

На книжковому ринку стали відомими журнали “Біла ворона”, “Джміль”, “Добрик”, “Не журись”, “Стежка”, “Та-ра-ра”, християнський журнал “Тропинка”. Серед регіональних журналів: “Клас!”, “Класні ігри” (обидва – Тернопіль), “Юнацтво” (Львів; популяризує пластовий рух в Україні), “Карусель” (Харків). Перші дитячі видання української діаспори в США, Канаді, які виходили до Другої світової війни, не набули популярності. У США 1954 р. заснований журнал “Веселка” як додаток до газети “Свобода”, 1955 р. – журнал “Готуйсь”; популярний жіночий журнал “Наше життя” веде рубрику для дітей “Нашим малятам”. Серед українських видань дитячої періодики Німеччини, започаткованих у 1940-х рр., – “Сонечко”, “Школярик”, “Малі друзі”. Українські дитячі періодичні видання існують у Словаччині, Польщі (журнал “Веселка”) та інших країнах.