Літературна творчість

Зміст літературного читання створює передумови для самовираження дітей у створенні різних творчих продуктів: складанні казок, віршів, загадок, лічилок, оповідань, зміні і доповненні текстів, ілюструванні, участі в інсценізаціях, дослідницькій діяльності тощо. У початкових класах кожен учень має брати участь у творчій діяльності різного змісту і складності. Засобами літературного читання можна створити такі умови, щоб діти пройшли сходинки творчого зростання: пасивно-наслідувальна діяльність – активно-наслідувальна – виконання творчих завдань зі створення суб’єктивно нового продукта у співпраці з дорослими – самостійне виконання творчого завдання. 
У розвитку літературної творчості радимо вчителям передусім подбати про мотивацію дітей до цієї діяльності, створення емоційно комфортного середовища у класі, що розкріпачує їхню думку і уяву, породжує розуміння, взаєморозуміння і діалог. За таких умов кожна дитина захоче сказати своє слово: придумати свою казку, свою загадку, розповісти про свої спостереження, пригоди, виявити почуття, малюючи, граючи в інсценізації тощо. Усе це буде характеризувати її індивідуальність, розкривати, як вона мислить, про що мріє, що її хвилює. Фантазування у дітей особливе, щире, довірливе, бо у них обмаль життєвого досвіду, не тиснуть стереотипи дорослого життя. Для розвитку літературної творчості дітей корисно частіше створювати ситуації вибору творчих завдань прищеплювати їм увагу до образності слова, вислову, потребу вслухатися у звучання поетичної мови, відчувати її ритм, висловлювати свої враження, почуття, шукаючи для цього найбільш точні свої слова,щоб не повторювати штампи висловів і суджень.
Прийоми, які допомагають навчити дітей створювати художні образи, фантастичні сюжети:
– комбінування (відомі елементи вступають у нові відносини, поєднуються і синтезуються в новий образ);
– аглютинація (поєднання двох різних частин в одному образі);
– акцентування (підкреслення однієї деталі образу, якась виразна риса посилено висувається на передній план, наприклад, голова, ніс, перо тощо);
– композиційна повторюваність слів, дій у сюжеті (кількість випробувань героїв; повторюваність звертань дівчинки до верби; діда до золотої рибки та ін.) ;
– збільшення або надмірне зменшення об’єкта (образи Дюймовочки, Білосніжки і сімох гномів, Хлопчика-Мізинчика, Гулівера, Змія з сімома головами, зменшення хлопчика Нільса тощо);
– перенесення типових дій з одного об’єкта на інший, який цим реально не володіє (звірі, рослини виконують людські дії, і навпаки люди розмовляють із ними: чоботи-швидкоходи понесли героя світ за очі);
– зупинення або прискорення часу, у якому діють герої, (жорна безперервно мелють сіль, тому утворилося солоне море…; прискорення часу в казці “Дванадцять місяців”, зупинка часу в казці “Спляча красуня та ін.);
– придумування сюжету від імені “Я – образ” (“Я крапелька, принесена з океану…”, “Я останній листочок на …”, “Я дуже, дуже стара парта…”);
– універсальний герой твору (чарівник, який може все);
– перенесення обставин сучасного життя в прадавнє минуле або далеке майбутнє;
 – перевтілення одних образів в інші (Кривенька качечка перевтілюється в дівчинку; жабка, лебідь у царівну; хлопчик у карлика);
– політ фантазії (учні називають одне слово з прочитаного твору і на кожну літеру придумують речення, які зв’язані за смислом);
– аналогія – створення нового за подібністю з добре відомим;
– фантастичні гіпотези (Що було б, якби….? Чого ніколи не може бути? Я мрію про… Я хочу побачити… );
– утворення абсурдних слів (трикорова, антипарасолька, мікрохмарачос, максіліжко, та ін., що пробуджують фантазію);
– створення “вінегрету” з казок (події різних казок, їх персонажі зустрічаються в новому сюжеті);
– вичерпування уяви, коли обмежується час виконання якоїсь творчої роботи (скільки дій можна придумати з цим предметом за 1 хв; скільки ознак можна дібрати до цього предмета; скільки предметів можна намалювати із трикутником).