Ігрові технології

Ігрові  технології  навчання  своїм корінням сягають ще Давньої Греції. Так, у давніх Афінах (VI–IV ст. до н.е.) процес навчання й виховання здійснювався в дусі змагань,  діти самостверджувались і відшліфовували свої кращі якості. У Західній Європі в епоху Відродження й реформації Т. Кампанелла  і Ф. Рабле пропагували принцип ігрового навчання, коли учні в грі опановували основи наук. У XV–XVII ст. Я. Коменський закликав усі “школи-майстерні” перетворити на місця ігор. На його думку, навчання в будь-якій школі може стати універсальною грою, яка відповідає віку кожного учня. 
У своїх працях гру як особливу форму навчання рекомендували  Ж.-Ж. Руссо та Ф. Фрабель. У сучасних теоріях навчання є різні підходи до потрактування дидактичної суті гри: гра розглядається як метод, прийом, форма, засіб, технологія навчання. Багато педагогів визначають гру як метод навчання,  а інші широко тлумачать гру як прийом навчання. Навчальна гра залежно від конкретної навчальної ситуації становить метод (коли охоплює основний зміст матеріалу, підпорядковується основним цілям навчання) або прийом (його функція полягає в спрямуванні на розв’язання конкретної, найближчої, допоміжної навчальної мети).
Ігрова діяльність впливає на розвиток уваги, пам’яті, усіх пізнавальних процесів. Гра – це основний спосіб досягнення цілей навчання, тому необхідно точно знати, які саме навички і вміння потрібно розвинути, що дитина не вміє і чого має навчитися в ході гри; гра повинна поставити дитину перед необхідністю розумового зусилля.
Є багато класифікацій ігор. Якщо розглядати гру з поглядуу цільових орієнтацій, то в цьому випадку можна розподілити її на: 
– дидактичні (використовують для пізнавальної діяльності, формують певні вміння та навички, необхідні для практичної  діяльності); 
– виховні (які  виховують  самостійність,  волю,  співпрацю, колективізм); 
– розвивальні (які розвивають мотивацію навчальної діяльності, увагу, пам’ять); 
– соціалізовані (долучають до норм і цінностей суспільства). 
За характером педагогічного процесу вчені  виділяють такі групи ігор: навчальні, тренувальні,  контрольні,  узагальнювальні;  пізнавальні,  виховні,  розвивальні; репродуктивні,  продуктивні, творчі.  
Розрізняють такі дидактичні ігри: 
1) у вигляді ігор-задач, ігор-загадок (ребуси, шаради, кросворди,  чайнворди тощо);
2) запитань-завдань для тематичних групових опитувань з елементами змагання (“Що? Де? Коли?”, “КВК”, “Ерудити” та ін.);
3) створення ситуацій за типом “знайди вихід” для організації колективної творчої роботи;
4) ігри-казки з елементами спостереження, уяви, рахування та ін.
Ігрові технології можна використовувати на кожному етапі уроку залежно від мети навчання: 
– для актуалізації опорних знань і вмінь; 
– вивчення нового матеріалу; 
– перевірки знань; 
– закріплення й узагальнення вивченого матеріалу; 
– контролю набутих знань.
Гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку. Якщо ми будемо використовувати  гру  протягом  уроку,  необхідно  до  цього  ретельно  підготуватися. 
Можна виділити такі етапи:
– підготовчий, на якому учні ознайомлюються з правилами гри, поділяються на команди, одержують пакети завдань;
– основний, на якому безпосередньо виконуються завдання;
–  підсумковий,  на  якому  аналізуються  й  оцінюються  результати,  виправляються помилки й визначаються переможці.

Ігрова технологія – це сукупність дій учасників презентації (дійства), де вони виконують певні ролі, забезпечуючи відповідність результату визначеній меті. 
Ігрові технології – це велика група методів і прийомів у формі різних педагогічних ігор. 
Гра – це підпорядковане сукупності правил, прийомів або засноване на певних умовах заняття, що є розвагою або розвагою та спортом одночасно.
Усі ігри поділяють на дві системоутворювальні групи: творчі ігри та ігри за правилами. Творчі ігри – це креативна діяльність дітей, яка розгортається за їх власною ініціативою. 
У початкових школах реалізовуються:
– сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні) ігри;
– ігри-драматизації і театралізовані ігри,
– конструктивно-будівельні ігри;
– ігри з елементами праці і художньо-творчої діяльності (драматизація, інсценування);
– ігри-фантазування.
Ігри за правилами – це рухливі (сюжетні чи з предметами; з переважанням бігу чи стрибків, ігри-естафети) та дидактичні ігри. Вони передбачають реалізацію дітьми попередньо створеної дорослими змістової і процесуальної основи. Дії та поведінка гравців обумовлюються ігровими правилами.
Дидактичні ігри – різновид ігор за правилами. Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. 
У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. 
Структурні складові дидактичної гри – дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків. 

Додаткові джерела:
1. Шкварок Г. Дидактичні ігри на уроках читання : методичний посібник. Борщів, 2012.  URL: https://surl.li/ayawka   
2. Рубан А.  Дидактичні ігри на уроках літератури. Scientific Collection. 2022. № 25(125). С. 20–26. DOI: https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.09.2022.003