Первинне читання
Термін з словника-довідника
Первинне читання. Читання твору вчителем повинно бути зразковим. Це вимагає попередньої підготовки до виразного, розміреного читання. Мета такого читання – донести до свідомості дітей ідею твору, його зміст і справити емоційний вплив на їхні почуття. Учитель повинен не лише показати взірець дохідливого читання, а й бути зразком декламатора й оповідача.
Методика рекомендує вірші не читати за читанкою, а декламувати напам’ять, казки не лише читати, а й переказувати близько до тексту. Для цього придатна і розповідь, і декламація. Твір читається повністю для створення в слухача цілісності сприймання. Ця вимога має особливе значення під час читання художніх творів. На основі повністю прослуханого твору учні створюють цілісне уявлення про змальовану картину. Лише в тому випадку, коли розмір твору не вкладається в межі уроку, читання їх припустимо розривати. Доцільно робити це на тому місці, яке викличе в дітей інтерес до його подальшого слухання.
Первинне сприймання твору піддається перевірці запитаннями, які можуть бути різного характеру, зокрема й такі:
– Про що ведеться розповідь у творі?
– Що нового ми дізналися з прочитаного?
– Що вас цікавило у творі?
– Чи сподобався вам герой твору?
Немає потреби ставити одразу всі запитання. Одного запитання іноді достатньо, щоб учитель зрозумів, як йому будувати подальшу розмову.
Під час першого ознайомлення з твором припустимо вдаватися до мовчазного читання. Його запроваджують починаючи з 2-го класу. У цьому випадку незмінною залишається методична вимога – перевірка того, як діти сприйняли прочитане.
Дорошенко С.І, Вашуленко М.С., Мельничайко О.І., Свашенко А.О., Воскресенська Н.О., Хорошковська О.Н., Варзацька Л.О. Методика викладання української мови / ред. С.І. Дорошенко. Київ : Вища школа, 1992. 396 с.
Первинне читання
Читання твору вчителем має бути виразним, тобто передавати основну ідею твору. Часто виникає запитання: чи обов’язково дітям слідкувати, чи має книжка бути відкритою. Це залежить знову ж таки від жанру та теми. Якщо це вірш, казка, легенда, оповідання про природу, то найкраще вони сприймаються тоді, коли в дитини заплющені очі. Тоді вона краще може уявити те, про що йде мова в тексті. Якщо ж це нарис чи стаття, де зібраний багатий фактичний матеріал, який підлягає запам’ятовуванню, у якому багато нових слів – то найкраще учням слідкувати за тим, про що читає вчитель.
Для того щоб сприймання було активним, необхідно перед читанням давати дітям завдання, в основному репродуктивного характеру або ж які спрямовані на розвиток уяви, попередньої емоційної пам’яті. Завдання можуть бути такого характеру: хто головні герої твору; хто найбільше сподобався і чому; у якому місці тобі було весело, сумно, тривожно тощо; які картини чи картина постала у твоїй уяві, коли слухав твір; чи доводилось тобі бачити подібну картину, який настрій у тебе був тоді, що у творі найбільше вразило тощо. Такі завдання спонукають дітей до роздумів, застосування власної емоційної пам’яті, мислення, уяви тощо. Усе це є необхідною складовою пізнання, емоційної пам’яті, мислення, уяви тощо.
Волошина Г.П. Особливості уроків читання та літературознавча пропедевтика у початковій школі. Умань : УДПУ імені П. Тичини, 2011. 126 с.
Первинне читання
Первинне читання рекомендуємо здійснювати не за традиційною методикою, коли перший раз новий текст читає вчитель. Психологами доведено, що сполучення графічного та звукового образів слів під час читання відбувається успішніше, якщо учні самостійно співвідносять те, що вони бачать, з тим, як воно має звучати. Саме це вимагає того, щоб учні самі прочитували перший раз новий текст. При цьому вдосконалюється техніка читання, розвивається смислова здогадка. Якщо так проводити первинне читання, то значно збільшується практика індивідуального читання учнями. Учитель охоплює первинним читанням всіх учнів класу. Однак вірші та дуже емоційні прозові тексти перший раз має читати вчитель. Це пояснюється змістом текстів та особливостями їх сприймання.
До початку читання мовчки та напівголосно (первинне читання) на дошці треба записувати 1–2 запитання (дітям важко їх тримати в пам’яті), після прочитування вимагати відповісти на них, щоб читання не було механічним. У початкових класах недостатньо практикують читання мовчки (вид), напівголосно (форма) та ін. Саме таке читання дає можливість перечитати в класі весь текст кілька разів, учитатись в нього тощо. Найголовніше – під час означеного читання одночасно працює весь клас.
Коваль Г.П., Іванова Л.І., Суржук Т.Б. Методика читання : навчальний посібник. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009. 280 с.