Театралізація
Термін з словника-довідника
Театралізація – це шлях інтерпретації художнього тексту на уроках літературного читання сценічно, із внесенням елементів драматичної дії, що узагальнює прийоми театралізації в такий спосіб: драматизація, інсценізування, режисерський коментар, сценічно-ігрові вправи.
У 1–2-х класах драматизація потрібна для розуміння змісту прочитаного тексту або для осмислення певних слів або фраз, її застосування сприяє кращому розвитку творчих здібностей, прояви, активності та самостійності.
Прийоми театралізації в початковій школі:
– проба на роль (розповідь про події від імені героя, розповідь героя про місце дії);
– розповідь-портрет (опис зовнішності одного героя від імені іншого);
– розповідь-випадок (про подію, конфлікт тощо);
– розповідь-доля (складання автобіографії героя);
– підготовка до інсценування (створення монологів і мізансцени);
– складання діалогів на основі авторського тексту та інсценування епізодів;
– створення режисерських коментарів (ремарок) до діалогів, до епізодів, до окремих сцен тощо;
– остаточна трансформація казкового тексту в драматичний і створення проєкту вистави з його колективним обговоренням;
– виготовлення афіші до виставки та ін.
Турчин Т.М. Теорія і методика організації театральної діяльності в початковій школі : методичні рекомендації до навчальної дисципліни для студентів першого року навчання спеціальності 013 Початкова освіта. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2021. 43 с.
Театралізація
Драматерапія – це метод арт-технології, де використовується розігрування будь-якого сюжету, зокрема історичної події. Драматерапія – це гра, тобто вид діяльності, орієнтований на процес і на задоволення в цьому процесі. Сила і глибина впливу цього методу арттехнології пов’язана зі здатністю висловлювати події і переживати яскраво, цікаво, пізнавально, імпровізовано. Це дає можливість згадувати і переживати інші певні історичні події, дає можливість учням подивитися на них власними очима.
Основними етапами, які необхідно виділити в процесі підготовки уроків, вихідних заходів з елементами драматичної терапії, є такі:
– вибір теми постановки та відповідного твору;
– вивчення та адаптація тексту твору у відповідності до віку учнів, мети заходу, цільової аудиторії;
– розподіл ролей за учнями, якими необхідно їх втілити, робота над створенням образів;
– робота над постановкою спектаклю (художнє оформлення, музичне оформлення тощо);
– презентація постановки.
При використанні драматичної терапії залучаються й інші напрямки арттехнології, зокрема:
– музикотерапія (діти слухають та підбирають музичний матеріал, який може бути використаний у постановці);
– танцювальна терапія (учні можуть підготувати хореографічні номери для постановки);
– ізотерапія (використання елементів живопису, графіки та інших методів образотворчого мистецтва для оформлення декорацій, сцени);
– кінотерапія (перегляд та обговорення сюжету фільму, який має відображати події, пов’язані з тематикою постановки).
Важливим елементом драматичної терапії є імпровізація, тобто непередбачувані дії учасників вистави (як учнів так і педагога), які обумовлюються незапланованими ситуаціями, що складаються під впливом внутрішніх або зовнішніх чинників. Подібні постановки, скажемо, на історичну тематику можуть бути використані як новий підхід до виховання патріотизму учнів: інценізація художніх творів з історії України ознайомити учнів з величною культурою та історією нашої держави, що виступає потужним джерелом і міцними підґрунтями виховання дітей і молоді сьогодні. І, нарешті, під час презентації розміщення учні підтримують неабияке задоволення від результатів своєї роботи, а глядачі можуть ознайомитися з певними історичними подіями в цікавій ігровій, творчій формі.
Арт-технології : навчально-методичний посібник / уклад.: О.А. Мірошниченко. Житомир : ТОВ «Видавничий дім Бук-Друк», 2024. 180 с.
Театралізація