Виразність читання

Термін з словника-довідника

Section 1

Виразність читання – якість читання здобувача початкової освіти, що насамперед полягає в його здатності передати головну думку твору, який вивчається на уроці; це уміння читати текст, дотримуючи пауз, логічних наголосів та інтонації, темпу, дотримуючись відповідного тембру голосу. Якщо учень читає виразно, з відповідною інтонацією, прискореним чи уповільненим темпом (залежно від характеру і змісту читаного твору), то таке читання сприятиме кращому усвідомленню читаного.

Джерело:

Методика навчання освітньої галузі “Мови і літератури”: термінологічний словник-довідник вчителя початкової школи / ук.: Г.П. Волошина, Л. М. Роєнко. Умань Україна : Видавець “Сочінський М. М.”, 2016. 288 с.

Виразність читання

Виразність читання

Виразність мовлення – одна з комунікативно-стилістичних ознак мовленнєвої культури особистості, комунікативна якість усного або писемного мовлення, яка здатна привертати увагу, викликати інтерес до висловлюваного, впливати на емоції та почуття мовців. Виразним є чітке, розбірливе мовлення, яке передає певні почуття, внутрішні якості й забезпечується виразністю дикції та чіткістю вимови, умінням застосовувати виражальні засоби, такі як логічний наголос, паузи, видозміни голосу, емоційну тональність, що викликає потрібне сприйняття, передає настрій, оцінку. Забезпечується мовленнєва виразність досконалим володінням мовою та її виражальними засобами, знанням особливостей функціональних стилів, постійним тренуванням мовних умінь і навичок, мовним чуттям. Невід’ємною практичною основою виразного мовлення є виразне читання.

Джерело:

Башманівська Л. А. Виразність як комунікативно-стилістична особливість мовленнєвої культури філолога. Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації. № 21. С. 550–561. URL: https://surl.li/kqivsg 

Виразність читання є не лише цінним загальноосвітнім умінням, це важливий засіб виховання й розвитку мовленнєвої, емоційної та етичної культури учнів. Відомо, що учні початкових класів дуже чутко реагують на модуляції голосу вчителя, розрізняючи таким чином, що він схвалює і що засуджує, тому в навчанні дітей виразного читання мають органічно поєднуватися виховні можливості природного наслідування учнями виразного мовлення вчителя із цілеспрямованим і систематичним розвитком в учнів уміння виразно читати текст на основі його розуміння.
Сформованість на достатньому рівні техніки читання є первинною умовою досягнення його виразності. Окрім достатньої сформованості швидкості і правильності читання, уже у 2-му класі учні мають користуватися такими прийомами виразності як дотримання пауз між реченнями, зумовленими розділовими знаками і змістом твору, регулювання темпу, тону читання, сили голосу залежно від змісту та жанрової специфіки твору. У 3–4-х класах уміння виразно читати вдосконалюється, з допомогою вчителя і самостійно учні вивчають І застосовують під час читання мовленнєві засоби виразності: тон, темп, логічний наголос, логічні паузи.
Залежно від мети виразного читання учні мають враховувати загальний настрій твору, емоційний стан героїв, розуміти ставлення автора до описуваних подій, передавати своє ставлення до зображеного. Закінчуючи початкову школу, учні повинні вміти самостійно підготуватися до виразного читання, користуватись під час декламації та інсценування мовленнєвими та позамовними засобами художньої виразності, передавати з їх допомогою своє ставлення до змісту твору.

Джерело:

Савченко О. Я. Методика читання у початкових класах. Київ : Освіта, 2007. 205 с.