Бунаков Микола (1837–1904) – педагог, теоретик і практик початкового навчання, методист і автор підручників і навчальних посібників з мови. 

У системі навчальних мовних занять М. Бунаков виділяв 3 вирішальних елементи: навчання грамоти, пояснювальне читання і письмові вправи.

Велика заслуга М. Бунакова в справі систематизації та узагальненні пояснювального методу читання. Розвиваючи і конкретизуючи методику К. Ушинського, він уносив і свої методичні знахідки. Рідну мову педагог уважав центральним навчальним предметом початкової школи. У фундаментальній роботі М. Бунакова “Рідна мова як предмет навчання” був поданий перший систематизований курс методики навчання рідної мови для початкової школи. Як спеціальний розділ цього курсу розглядалася методика пояснювального читання, чітко проводилася межа між методикою читання в початковій і середній школі.

Мета уроків читання в початковій школі, на думку М. Бунакова, – навчання свідомого читання, формування інтересу до читання і поступове розширення кола знань учнів за допомогою читання статей природничого, географічного, історичного характеру. У читанні художніх творів він убачав один з важливих засобів виховання, тому в його підручнику для читання “У школі і вдома” (1876 р.) літературний матеріал переважає над діловими статтями. У підручнику М. Бунакова було зібрано матеріал для читання, заучування, розповідей та письмових робіт у зв’язку із читанням. Загалом цей підручник був продовженням його “Абетки та уроків читання і письма”, які формували в учнів початкові навички читання та письма. М. Бунаков був першим, хто створив цілу систему підручників для початкової школи. 

У науково-методичних публікаціях Н. Бунакова методика пояснювального читання постає стрункою системою, у якій позначені пріоритетні види робіт на уроці класного читання, розмежована методика роботи з науково-популярними статтями та художніми творами. Методист уважав, що роботу над науково-популярним матеріалом доцільно вести по частинах з попутним поясненням учителя, а читання художніх творів краще проводити від сприйняття цілого тексту до аналізу та читання частин. Педагог обґрунтував, чому перший раз художній твір повинен читати вголос учитель: щоб створити в дітей загальне враження і продемонструвати зразок читання учням. Провідне місце на уроці він відводив самому читанню: після виразного читання вчителя приступали до читання діти, причому, на думку педагога, робили це із задоволенням: їм подобалося читати щойно почутий текст. Після бесіди за змістом прочитаного для повноти враження діти знову читали текст “набіло”. 

Велике значення в системі навчання читання М. Бунакова мала підготовча робота перед читанням текстів статей та художніх творів. Педагог увважав, що її треба проводити так, щоб більшу частину уроку діти читали, а не слухали розповіді вчителя. Під час підготовчої бесіди, використовуючи наочні прийоми, учитель розповідав про предмети і явища, про які дітям належало читати, а під час бесіди після читання перевіряв засвоєння дітьми прочитаного за допомогою запитань виключно за текстом. М. Бунаков закликав дотримуватися “міри в поясненнях” і не захоплюватися багатослівними бесідами щодо читаного тексту. Під час роботи з художніми творами методист пропонував не лише пояснення значення слова, а й з’ясування стилістичної функції слова в контексті, тобто стилістичний розбір. Обмежуючи обсяг бесіди, педагог розраховував на пізнавальні можливості учнів, формуючи тим самим самостійність їхнього мислення. Для кращого засвоєння змісту читаного він рекомендував складати план прочитаної статті.