Колискова пісня

Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у колисковій пісні не смисловий, а звуковий (ритмо-мелодійний) компонент. Він твориться розміреним ритмом колисання, розспівуванням асонансних груп “а-а-а”, “е-е-е”, різних варіантів слів “люлі-люлі”, “люлесі”, “люлечки”, “гойда-гойда”, “баю-баю”, асемантичних звукосполучень типу “чуч-беле”, “гайчі”. Усе це разом з повторенням музичної фрази-поспівки вузького діапазону заспокійливо діє на психіку дитини і сприяє її засинанню. 
У ритмо-мелодійну канву колискової пісні вплітається змістовий компонент, для якого характерні образи Сну, Дрімоти, Котика (сірого, білого, мурого, волохатого), колисочки (нової, мальованої, із дуба, з горішка, з жовтого явора), журавочки, чаєчки, діда, баби та й самої дитини і матері. Ці образи в’яжуться своєрідним сюжетом, що дає простір виконавцю для словесно-музичних варіацій і контамінацій. Варіативність колискової пісні дуже багата, особливо із сюжетом про Сон-дрімоту і Кота. 
За формою і компонуванням колискова пісня – це переважно монологічні монострофи з довільною кількістю рядків і довільним порядком римування. У їх зміст вплітається мозаїка життєвих роздумів матері над своєю долею і долею дитини, над різними родинними ситуаціями. Монологи колискових пісень виражаються і відповідними поетичними засобами, синтаксисом: риторичні звертання і питання, часті повтори, переважно анафори, специфічно дитяча лексика, зменшувально-пестливі форми слів, ніжні епітети і порівняння (хатинонька теплесенька, дитинонька малесенька, сонько, дрімко, личко, очка, головонька, колисонька, хить-хить, скрип-скрип, медок-солодок, “як вишенька на вишеньці, так дитина в колисоньці”, “ко-би-с ми здоров виріс, як дуб зелененький”). 
Українські колискові пісні – це багата музично-словесна палітра щирої, безпосередньої і ніжної поезії. Частина колискових пісень оповита серпанком смутку, і ця тональність є характерною і в літературних ремінісценціях (“Ой люлі, люлі, моя дитино” Т. Шевченка, “Над колискою” С. Руданського, збірка поезій “Ой люлі, смутку!” П. Карманського тощо).