Ейдотехніка
Термін з словника-довідника
Ейдотехніка – прийом навчання, який пропонує ейдетика спираються на образне мислення, відповідають законам природи. Основна формула, що відображає суть методів ейдетики: “уява + позитивні емоції = засвоєна інформація”. Традиції ейдетики сягають своїм корінням епохи античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами – образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті.
З 1990-го р. упровадження методів ейдетики в Україні почав здійснювати засновник “Української школи ейдетики “Мнемозіна” Є. Антощук, у якій кожен може навчитися в ігровій формі запам’ятовувати слова (зокрема й іноземні), цифри, обличчя, імена, вірші, великі тексти тощо. Він зазначає, що вміння дорослого “спускатися” до рівня дитини, тобто бачити яскраво, уміння дивуватися, фантазувати – це і є ейдетика.
Оскільки технологія ейдетики ґрунтується на процесах пам’яті, виокремимо правила ефективного запам’ятовування:
– вивчаючи будь-що, налаштовувати себе на уявлення, а не на запам’ятовування;
– вправно користуватися фантазією;
– не вчити вголос;
– в уяві не повинно відбуватись нічого негативного, лише кумедне, веселе, незвичайне;
– зовсім не обов’язково, щоб усе вийшло з першого разу;
– довіряти собі, проганяючи сумніви щодо своїх можливостей;
– не перебувати в стані очікування результату, бо таке очікування може призвести до напруження, а будь-яке напруження руйнує уяву;
– не зазубрювати;
– не напружуватися під час пригадування;
– не повторювати багато разів.
Методи популярної сьогодні ейдотехніки ґрунтуються на максимальному використанні образного типу інформації, а саме: вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій; геометричних; тактильних асоціацій; предметних асоціацій; звукових асоціацій; смакових асоціацій; нюхових асоціацій; графічних асоціацій.
У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів активного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань учнями, розвиток їх розумової діяльності, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, серед яких чільне місце посідають мнемотехнічні прийоми.
Застосування прийомів ейдетики та мнемотехніки дають змогу створити навчальне середовище, у якому теорія і практика засвоюються одночасно. Це насамперед сприяє розвитку світогляду, логічного мислення, виявляє і реалізує індивідуальні можливості дитини. При цьому освітній процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; мають змогу зробити “відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву. У такий спосіб здійснюється особистісно орієнтований підхід до навчання учнів.
Антощук Є.В. Знайомтесь, ваша пам’ять: швидка педагогічна допомога від Української школи ейдетики. Київ : Вирій, 2009. 192 с.
Ейдотехніка
Методи ейдотехніки сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду учнів, надають змогу відтворювати яскравий наочний образ протягом тривалого часу, розширюють не лише межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому: у всій його різноманітності кольорів, запахів, звуків.
Методи “Школи ейдетики”:
1. Метод Цицерона, або метод місць. Пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв з конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов. Метод місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко “виймається” з пам’яті.
2. Метод Аткінсона – це метод запам’ятовування іншомовних слів, що ґрунтується на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне, тому одразу відпадає необхідність у зазубрюванні.
3. Метод запам’ятовування цифр та чисел. Цифри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує.
4. Ланцюговий метод будується на ланцюгових асоціативних зв’язках. Асоціації відіграють важливу роль у будь-якому процесі навчання. Одна річ спричиняє іншу, тому асоціації допомагають упорядковувати всі елементи інформації. Свідомо вигадуючи якісь асоціації й відшукуючи їх у заздалегідь передбачених випадках, тим самим ми підсилюємо контроль над записом інформації в пам’яті, тому шанси на спогад зростають. Пошук асоціацій швидко перетворюється на захоплюючу гру.
5. Метод поєднання вербального апарату з роботою уяви. Необхідно за 60 с назвати 60–100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.
6. Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки. Потрібно навчитись, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему впродовж 5 хв. Для цього знадобиться вся фантазія, яскрава уява та вигадка.
7. Метод парадоксальних перетворень. Потрібно написати список будь-яких предметів (близько 30) і до кожного слова вигадати, уявити і записати якість, якої не може бути. Вигадка обов’язково повинна бути веселою, яскравою, анекдотичною. Наприклад: Кішка – з рюкзаком. Папір – шоколадний. Корова – з хоботом. Капелюх – хлібний.
8. “Зрощення мотивів” – створення взаємодії між індивідуальною свідомістю та основною ідеєю твору. Виділяючи основний мотив, учитель шукає у свідомості учня пов’язаний з ним архетип, який поєднує індивідуальну свідомість і художню систему на основі активізації відновлювальної уяви. Такі точки зіткнення є завжди. Треба лише віднайти цю спільність, емоційно породнити учнів з книгою.
9. “Діалог з мистецтвом”.
10. Ейдос-конспект – роздуми, породжені образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору. Поєднуючи в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору, ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення. Класифікація ейдос-конспектів: художні (в основі малюнок); графічні (наближені до опорного конспекту); кольорові (в основі кольори); асоціативні (наприклад, аплікація картинок-образів, асоціацій); комбіновані.
Прийоми ейдотехніки сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду учнів, дають можливість відтворювати яскравий наочний образ протягом тривалого часу, розширюють не тільки межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому – у всій його різноманітності кольорів, запахів, звуків.
Методика ейдотехніки та її використання словесниками. Зарубіжна література в школах України. 2012. № 5. С. 32–36.