Вивчення сформованості навичок читання

Вивчення  сформованості навичок читання. Для зʼясування причини відставання учнів в оволодінні навичкою читання необхідно постійно й обʼєктивно перевіряти протягом навчального року стан навичок читання в учнів класу. Звичною стала увага до таких якостей читання, як правильність, свідомість, швидкість. Недостатньо в практиці навчання приділяється уваги вивченню способів читання, а це дуже важливо на ранніх етапах формування навички читання (1–2-й класи), виразності читання.
Для вивчення стану навички читання можна використовувати доступний матеріал з читанки. З підручником діти знайомі, звертаються до нього часто, тому матеріал читання для них не буде несподіваним. Читання вголос та читання мовчки перевіряються індивідуально. Для фіксування стану навичок читання треба користуватись обʼєктивними показниками.
Насамперед  важливо слідкувати за розвитком способів читання у школярів (прийоми читання): 1) буквене; 2) складове; 3) складами та словами; 4) цілими словами. Відставання в оволодінні способами читання відбивається в учнів на навчанні. Якщо забезпечується формування способів читання, то вирішується проблема плавного читання. Перевірка проводиться індивідуально та в позаурочний час (зранку, до уроків). Учень читає 1–2 хв, учитель проти його прізвища в списку учнів позначає той спосіб читання, який у нього переважає:  буквений, складовий, склад + слово, цілими словами.
Експериментально доведено, що під час переходу з початкових класів у середні частина учнів ще користується третім способом читання (склад+слово). Це шкодить розвиткові інших сторін навички читання: правильності, виразності, плавності, а також розумінню. Крім того, у дітей зі складовим способом читання багато помилок на пропуск, заміну, перестановку, дописування букв, складів. Такий учень вагається у звуковому синтезуванні слова у внутрішньому мовленні, пропускає звуки, переставляє їх. Унаслідок – порушення відповідностей звук-буква під час письма (фонетико-графічні помилки).
Для зʼясування причин відставання навички читання в учнів доцільно вивчати і ступінь правильності читання. Методика роботи: вчитель дає установки: читай вголос, правильно, виразно, швидко, але так, щоб після закінчення читання зміг відповісти на запитання. Учень прочитує текст в означений проміжок часу (1–2 хв), учитель фіксує помилки в читанні. Помилки можуть бути такими: 1) пропуск (букви, складу, слова, фрази, рядка); 2) перестановка (букв, складів, слів, рядків); 3) додаткова вставка (складів, слів); 4) повтор (рядка, фрази, слова, складу); 5) заміна; 6) помилковий наголос; 7) підміна однієї граматичної форми іншою (множини – одниною; жіночий рід – чоловічим та ін. 
До правильності читання відносимо також дотримання вимог, повʼязаних з літературною вимовою. Навчання правильного читання передбачає і боротьбу з дефектами мовлення, оскільки наявність їх утруднює розуміння слів. Під час вивчення правильності читання доцільно фіксувати не лише кількість помилок, але й їх характер. Якщо вчитель знає характер помилок, то зможе цілевідповідно вести навчання.
Повільний темп (швидкість) читання – це тривожний сигнал для вчителя. Треба зʼясовувати причини відставання учнів з низькими показниками швидкості читання. Можливо, учень користується неправильними прийомами (способами) читання; робить багато помилок, намагається зрозуміти те, що читає, тому уповільнює читання і т. п.
Швидкість читання визначається кількістю букв, прочитаних учнем за 1 хв. Установлення швидкості через підрахування слів у тексті (тим більше – рядків) не можна вважати точним, бо слова відрізняються одне від одного кількістю букв, складів і т.д. Однак для зручності в практиці навчання рахують слова. Швидкість читання перевіряється так. Для прочитування тексту даємо, наприклад, одну хвилину. Учень починає читати, вчитель слідкує і фіксує те місце в тексті, до якого учень дочитав за 1 хв. Далі підраховуємо кількість прочитаних слів. Навпроти прізвища учня ставимо кількість слів, прочитаних за 1 хвилину.
Перевіряючи швидкість читання, учитель бере до уваги і правильність, і свідомість. Вільне (швидке) читання – яскравий показник успіхів дитини в читанні, тому треба враховувати темп читання.
Для виявлення розуміння фактичного змісту тексту після його прочитування вчитель пропонує учневі відповісти на питання (4–5). Іноді можна запропонувати переказати зміст прочитаного (без запитань). Далі фіксуємо за таблицею: «повністю», «частково», «не відповів (не розповів)». Одночасно враховуємо помилки в структурі речень, у вживанні слів, бо це важливо для організації наступного навчання. Критерієм розуміння прочитаного є не лише відповіді на запитання за його змістом, але й правильне розставлення смислових наголосів. Розуміння змісту тексту тісно повʼязане з таким показником якості навички читання, як свідомість. Важливою умовою свідомого читання є розуміння його структури і фактичного змісту. Про свідомість читання можна дізнатись також і за виразністю читання.
Виразність – найслабкіше місце в розвитку навички читання. Цим і пояснюється той факт, що на кінець навчання в початкових класах тільки 47,3 % учнів читають виразно. Під час визначення виразності читання вчитель фіксує параметри, що за його змістом, але й правильне розставлення смислових наголосів. Під час визначення виразності читання вчитель фіксує параметри, що вказані в таблиці далі.
Розуміння змісту тексту тісно повʼязане з таким показником якості навички читання, як свідомість. Важливою умовою свідомого читання е розуміння його структури і фактичного змісту. Про свідомість читання можна дізнатись також і за виразністю читання.
Вивчення стану навичок читання проводиться протягом навчального року (в кінці тижня, місяця, чверті, семестру) і у його кінці за таблицею, що подана далі. Вчитель може також вивчати окремі рівні читання у школярів – спосіб читання, темп, правильність і т. п., використовуючи тільки відповідні графи цієї таблиці.
Необхідно також час від часу перевіряти й індивідуальне читання мовчки. Під час перевірки такого читання обстежують швидкість читання та розуміння прочитаного. У читанні мовчки, як і у читанні вголос, фіксуємо час, затрачений на читання запропонованої частини навчального тесту. Після закінчення читання учневі дають запитання для перевірки розуміння змісту прочитаного.
За допомогою описаних способів обстеження вчитель має обʼєктивні і точні дані про розвиток навички читання і може проводити відповідну роботу з удосконалення техніки читання в учнів. Систематичність вивчення стану навичок особливо важлива на початкових етапах становлення навички читання (1–2 класи), коли формуються спосіб читання, правильність.