Теоретичний матеріал

Художній твір характеризується поняттям “структура”, яка включає в себе зміст (тема, ідея, проблематика) і форму (елементи композиції, що розкривають у художніх образах тему та ідею) художнього твору та перебувають у діалектичній єдності: зміст оформлюється, а форма набуває значення.

Художній зміст реалізується лише за умови, коли письменник знаходить єдину можливу для цього форму, і пошук цієї форми завжди визначається змістовим спрямуванням тексту. Недотримання цієї вимоги неодмінно обертається художньою невдачею письменника: неможливістю досягти переконливої реалізації власної ідеї та творчого задуму. Кожен художній твір має особливий зміст і свою особливу форму.

Прикладом органічного злиття змісту та форми є мелодика твору. Наприклад, мелодика колискової пісні характеризується надзвичайною плавністю, спокійністю, монотонністю, колисковим ритмом:

Колисочка хить-хить,

А Панасик спить-спить.

Дієслівна тавтологія в колискових піснях обумовлена як змістом, так і художньою формою, бо її усунення зробить фразу ритмічно незавершеною (Приклад: “Українські народні колискові пісні”. URL: https:/https://www.youtube.com/watch?v=Poae-Om8IpA&ab_channel=%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%A5%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/www.youtube.com/watch?v=rmc7loUBI1w). 

Так, у поезії форма стосується використання рими, ритму, художніх засобів, а зміст – ідей, образів, емоцій, які поет намагається донести. У поезії Т. Шевченка  зміст віршів (патріотичні мотиви, протест проти соціальної нерівності) виражений у формі ліричних образів, символів, метафор, які створюють глибокий емоційний зв’язок із читачем. 

Поетичний зміст драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” (https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=508)  про природу, цілющу красу лісу і фольклорні мотиви гармонійно передається у формі через ліричну, метафоричну мову драми.

Іншим прикладом відповідності змісту і форми може бути прийом персоніфікації. Наприклад, вдале змалювання образу дощу в етюді С. Васильченка “Дощ” (https://www.youtube.com/watch?v=iG_Y-bmX5Ss&ab_channel=AudioSlovo) через образ турботливого батька: “...немов той суворий тато, що навідався додому, нашумів, обмив своїм дітям залякані та заплакані лиця, обдарував усіх гостинцями й пішов собі, буркотаючи, геть, добрий і суворий, і все зеленіло, цвіло й осміхалося услід йому”. 

Традиційними прикладами українських художніх творів, де автори вдало поєднали зміст і форму є повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” (https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=907), де письменник майстерно поєднує реалістичний зміст (описи життя українського села, суспільних порушень тощо) із витонченою літературною формою: розповідь ведеться мовою персонажів, що передає не лише події, а й внутрішній світ героїв; роман І. Багряного “Тигролови” (https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=30), де змістовно розкриваються складні психологічні й соціальні проблеми, а форма представлена через заплутану історію, де часові лінії переплітаються, а персонажі виявляються в складних ситуаціях; повість І. Франка “Захар Беркут” (https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=645), де об’єднано змістовну лінію (боротьба за волю та незалежність українського народу) з епічною формою, яка поєднує в собі реалістичні описи історичних подій для створення героїчного образу персонажа та його вчинків та ін.

Взаємозв’язок між змістом та формою важливий для розуміння та оцінки художнього твору. Правильне і гармонійне поєднання змісту та форми дає можливість досягти максимальної цілісності художнього твору.